Діабетична нейропатія: роль подолога у профілактиці уражень стопи та тяжких ускладнень

Маланіч Леся, спеціаліст-подолог.
Подологічний центр Базилевської Наталії, м. Київ.

Цукровий діабет є одним із найпоширеніших хронічних захворювань у світі та супроводжується значною кількістю ускладнень, що впливають на якість життя пацієнтів.

Одним із найтяжчих є синдром діабетичної стопи, який часто розвивається на тлі діабетичної нейропатії — ураження периферичних нервів, спричиненого тривалою гіперглікемією. Втрата больової та тактильної чутливості призводить до того, що пацієнти не помічають мікротравм, тиску взуття або ушкоджень шкіри стопи, що створює умови для формування виразок, інфекцій та некротичних процесів. Приблизно у 30% пацієнтів із діабетом спостерігаються шкірні прояви, які можуть бути першими ознаками метаболічних порушень. Шкірні прояви, сильно пов'язані з діабетом, включають виразки на стопах, а значна частина нетравматичних ампутацій нижніх кінцівок пов’язана саме з ускладненнями діабету [1].

Хвороба потребує постійного контролю, зміни способу життя, а також, залежно від типу, приймання ліків або інсулінотерапії. У зв’язку з цим особливого значення набуває міждисциплінарний підхід до профілактики уражень стопи. Подологічна допомога відіграє важливу роль у ранньому виявленні факторів ризику, профілактиці травматизації тканин та своєчасному догляді за стопою пацієнтів із цукровим діабетом. 

Цукровий діабет — це хронічне ендокринне захворювання, що характеризується підвищенням рівня глюкози (цукру) в крові (гіперглікемія) через недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою або його неефективне використання організмом. Основні типи: 1-й (недостатньо інсуліну) та 2-й (резистентність до інсуліну):

• а) Цукровий діабет 1 типу: аутоімунне захворювання, при якому підшлункова залоза виробляє мало або зовсім не виробляє інсулін. Зазвичай діагностується в дитинстві чи юності.
• б) Цукровий діабет 2 типу: найпоширеніший тип, при якому організм не ефективно використовує інсулін (інсулінорезистентність). Часто пов'язаний із надмірною вагою, неправильним харчуванням та малорухливим способом життя.

Найчастіше розвиток діабетичної нейропатії та уражень стопи спостерігається саме у пацієнтів із тривалим перебігом цукрового діабету 2 типу, що обумовлює необхідність регулярного огляду стоп і профілактичного подологічного догляду. 

Діагноз ставиться на основі аналізу крові на цукор (глюкози). Норми, за якими встановлюється діагноз цукрового діабету за аналізом крові, визначаються міжнародними медичними організаціями на основі великих епідеміологічних досліджень (таб.1).

Ці пороги визначені саме тому, що при таких рівнях глюкози значно зростає ризик ураження нервів та судин, що з часом призводить до діабетичної нейропатії та синдрому діабетичної стопи — тих станів, з якими подолог працює найчастіше.

Таблиця 1. Основні сучасні діагностичні пороги.

Неконтрольований діабет призводить до серйозних пошкоджень: 

• Серцево-судинних захворювань (інфаркт, інсульт).

• Ниркової недостатності (діабетична нефропатія).

• Втрати зору (діабетична ретинопатія).

• Ураження нервів (нейропатія) та ампутації кінцівок.

Хронічна гіперглікемія, характерна для цукрового діабету, поступово призводить до ураження периферичної нервової системи. Тривале підвищення рівня глюкози в крові викликає метаболічні та судинні зміни, що порушують живлення нервових волокон і сприяють їх дегенерації. У результаті формується діабетична периферична нейропатія — один із найпоширеніших хронічних ускладнень цукрового діабету. За даними міжнародних досліджень, клінічні ознаки нейропатії спостерігаються приблизно у 30–50 % пацієнтів із тривалим перебігом захворювання.

Зниження або повна втрата больової та тактильної чутливості в ділянці стоп призводить до того, що пацієнт часто не помічає травм, мікропошкоджень шкіри, тиску взуття чи формування тріщин. Навіть незначні ушкодження можуть залишатися без уваги тривалий час, що створює умови для розвитку інфекційних ускладнень, трофічних виразок та некротичних процесів. Саме тому регулярний огляд стоп і своєчасне подологічне втручання відіграють важливу роль у профілактиці тяжких ускладнень, включаючи ампутації.

У цьому контексті подолог виступає важливою ланкою між пацієнтом та лікарем у системі профілактики синдрому діабетичної стопи, оскільки саме під час подологічного огляду часто вперше виявляються ранні зміни шкіри, нігтів та тканин стопи, які можуть сигналізувати про підвищений ризик уражень.

Існує три типи периферичних нервів: моторні, сенсорні та автономні.

Моторні нерви забезпечують рух м'язів і тканин, а пошкодження може призвести до слабкості та спазмів. Сенсорні нерви надсилають сигнали від тканин до мозку через спеціальні сенсори, які дозволяють розрізняти гострі та тупі, шорсткі проти гладких, гарячі та холодні, а пошкодження може призвести до оніміння, поколювання та болю. Автономні нерви є мимовільними або напівдобровільними системами, які регулюють гомеостаз. [2]

Діабетична периферична нейропатія разом із порушенням сенсорних, моторних і автономних функцій роблять стопу вразливою до механічних або термічних ушкоджень (рис.1). Зі зниженою здатністю відчувати біль незначні травми стопи можуть залишатися непоміченими і перерости у повноцінну діабетичну виразку стопи.

Рис. 1

Діабетична виразка стопи.

Формування діабетичної виразки стопи є результатом поєднання кількох патологічних механізмів, що розвиваються на тлі тривалої гіперглікемії. Найважливішими факторами є периферична нейропатія, порушення кровопостачання тканин та інфекційний фактор (таб.2).

Також додатковим та не менш важливим фактором являється наявність деформації стопи та перерозподіл навантаження. Ураження моторних нервів може спричиняти слабкість дрібних м’язів стопи, що призводить до формування деформацій (молоткоподібні пальці, зміни склепіння стопи). Це викликає нерівномірний розподіл навантаження під час ходьби та формування зон підвищеного тиску, де з’являються гіперкератози та підшкірні крововиливи. У цих ділянках найчастіше й виникають виразкові дефекти.[3]

Розвиток виразки шкіри на стопі діабетика — це серйозний медичний стан, який може призвести до ампутації, якщо його не загоїти вчасно. Саме ампутація кінцівки є наслідком і головним ускладненням діабетичних виразок стопи. Своєчасне виявлення зон підвищеного тиску, гіперкератозів, тріщин і пошкоджень шкіри є важливим елементом профілактики виразкових уражень, у чому значну роль відіграє регулярний подологічний огляд і професійний догляд за стопою.

Таблиця 2. Основні аспекти утворення діабетичної виразки стопи.

Периферичні артеріальні захворювання	Захворювання периферичних артерій є найважливішим фактором розвитку діабетичної стопи. Тяжка ішемія шкіри нижніх кінцівок призводить до некротичності виразкових тканин через недостатнє кровопостачання
Периферична невропатія	Периферична невропатія призводить до сенсорних, моторних і секреторних дисфункцій шкіри нижніх кінцівок. Ці патологічні зміни не лише змінюють фізичну механіку стоп і призводять до втрати захисного відчуття (прямі фактори утворення виразкових ран), а й спричиняють сухість шкіри, що не сприяє загоєнню діабетичних ран.
Бактеріальна інфекція	Інфікація ран бактеріями ще більше затримує загоєння. Через зменшення корисних запальних факторів і збільшення шкідливих запальних факторів нормальне загоєння рани затримується.
Дисфункція клітин	Функціональний стан клітин рани безпосередньо визначає якість загоєння. Особливе мікросередовище діабетичних ран не сприяє виконанню нормальних клітинних функцій. [3]

Роль подолога у профілактиці діабетичних виразок стопи

Профілактика уражень стопи у пацієнтів із цукровим діабетом базується на ранньому виявленні факторів ризику, регулярному огляді стоп та своєчасному усуненні потенційних джерел травматизації. У системі мультидисциплінарного підходу до ведення пацієнтів із синдромом діабетичної стопи подолог відіграє важливу роль у збереженні цілісності шкірних покривів та попередженні розвитку виразкових дефектів.

Одним із ключових завдань подолога є раннє виявлення змін тканин стопи, які можуть передувати формуванню виразки. Під час огляду оцінюється стан шкіри, наявність гіперкератозів, тріщин, деформацій нігтів, зон підвищеного тиску, ознак мікротравм або початкових запальних процесів. Особливої уваги потребують ділянки підвищеного механічного навантаження, де часто формуються передвиразкові стани.

Важливим напрямком роботи є професійна обробка гіперкератозів та догляд за нігтями, оскільки надмірне ороговіння шкіри створює додатковий тиск на підлеглі тканини та може призводити до формування підшкірних крововиливів і виразкових дефектів. Правильна подологічна обробка дозволяє зменшити локальне навантаження та попередити пошкодження шкіри.

Таким чином, регулярний подологічний огляд, професійний догляд за стопами та своєчасне виявлення факторів ризику є важливими складовими профілактики діабетичних виразок. Участь подолога в системі спостереження за пацієнтами з цукровим діабетом сприяє зниженню частоти тяжких уражень стопи та допомагає попередити розвиток некротичних процесів і ампутацій.

Клінічні випадки з практики

Незважаючи на наявність сучасних підходів до профілактики уражень стопи при цукровому діабеті, проблема формування трофічних виразок і досі залишається актуальною. Основною причиною розвитку тяжких ускладнень часто є поєднання діабетичної нейропатії, порушення кровообігу та пізнього звернення пацієнтів по медичну допомогу. Через втрату больової чутливості пацієнти нерідко не надають значення навіть суттєвим ушкодженням шкіри, що сприяє прогресуванню патологічного процесу.

У клінічній практиці подолога саме регулярний огляд стоп і своєчасне виявлення передвиразкових станів дозволяють запобігти розвитку глибоких тканинних уражень. Водночас випадки пізнього звернення пацієнтів демонструють, наскільки швидко незначні ушкодження можуть прогресувати до тяжких ускладнень, включаючи некроз тканин та необхідність хірургічного втручання.

Нижче наведено кілька клінічних випадків із практики подологічного супроводу пацієнтів із цукровим діабетом. Перші декілька прикладів демонструють можливості своєчасної подологічної обробки виразкового дефекту та позитивну динаміку за умови раннього втручання. Інший Останній клінічний випадок ілюструє наслідки пізнього звернення по медичну допомогу, коли прогресування інфекційно-некротичного процесу призвело до ампутації частини стопи.

Клінічний випадок: чоловік 1961 р.н., діабет ІІ типу, 15 років. Звернувся до нас 26.11.2025 на обробку стопи. Приймає системні ліки, відвідує ендокринолога. Рекомендації подолога виконує. На продедурі зачистка ороговілої шкіри, обробка бетадином та перев’язка з розвантаженням. Візит до подолога 1 раз на місяць (рис. 2).

Рис. 2. Фото динаміки роботи з виразкою спеціаліста Курінна Олена.

Клінічний випадок: жінка 1951 р.н., діабет ІІ типу, рівень цукру високий. Звернулася до нас з І ПР НП, біль, запалення. Пару днів (точно сказати не може), помітила на нігті білі плями: обробляла (заливала) перекис водню, ванночки з уксусом (інтернет порадив). На візіти зняли нестабільну нігтьову пластину, обробили бетадином під пов’язку.

Рекомендації додому: теплі ванночки з гіпертонічним розчином, обробки бетадином, перев’язки. Контрольні 2-3 дні показав значне поліпшення стану. Рекомендацію відвідувати подолога 1раз/місяць не виконує (рис. 3).

Рис. 3. Фото динаміки за 2 візити, спеціаліст Маланіч Леся.

Клінічний випадок: чоловік 1986 р.н. Пів року як поставили діагноз - діабет ІІ типу. Звернувся до нас в листопаді 2025 року. На ЛВ стопі мозоль/ороговіння; на ПР стопі рана, погано загоюється. На візиті обробили ороговілу шкіру, обробили бетадином та перев’язка з розвантаженням. Було 2 візити, динаміка хороша. Чекаємо на наступний візит.

Клінічний випадок: чоловік 1967 р.н., діабет ІІ типу. Надмірна вага. Звернувся з больовими відчуттями І ПР ніготь та наявною раною. На візиті виконали обробку всих НП. Зачистили ІПР, бетадин та перев’язка. Рекомендації частково виконує. Візити не регулярні. Динаміка позитивна.

Клінічний випадок: жінка 1960 р.н., діабет ІІ типу. Колись була ампутація ІІ ПР пальця. Звернулась з виразкою на І ПР фаланговому суставі. Був мозоль, а за тиждень вже виразка. На візиті зроблена санація та перевʼязка і надані рекомендації терміново звернутись до хірурга.

Клінічний випадок: чоловік 1979 р.н., звернувся до нас 9.08.2020 року з виразкою на стопі в зоні ІІІ ЛВ плесно-фалангового суглоба. В анамнезі цукровий діабет, відсутність чутливості обох стоп, рані більше Зх місяців, намагалися з дружиною загоїти самостійно різними народними засобами. При огляді було зафіксовано дуже занедбаний стан рани, зроблена санація та перевʼязка і надані рекомендації терміново звернутись до хірурга. Але на жаль був втрачений час, за 9 днів після візиту розвинулася гангрена і пальці довелось видалити. Цей випадок наочно відображає, як швидко може погіршитись ситуація та стан виразки, що накладає на нас велику відповідальність - вчасно направити до необхідного лікаря.

Висновок:

Регулярне відвідування подолога є надзвичайно важливим для людей із синдромом діабетичної стопи. Через порушення чутливості, кровообігу та уповільнене загоєння, навіть незначні ушкодження можуть швидко призвести до серйозних ускладнень.

Подолог забезпечує професійний огляд стоп, своєчасне виявлення тріщин, гіперкератозу, врослих нігтів і початкових ознак виразок. Регулярний догляд, правильна обробка нігтів і шкіри, підбір засобів догляду та рекомендації щодо взуття значно знижують ризик інфікування, розвитку виразок і ампутацій.

Отже, систематичні візити до подолога — це не лише естетичний догляд, а важлива складова профілактики ускладнень, збереження здоров’я стоп і покращення якості життя людини з діабетом.

Використані:

1. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12571819/

2. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10101842/

3. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32644640/